Актуальні питання боротьби з тероризмом
Тероризм належить до числа самих небезпечних і важкопрогнозованих явищ сучасності, що набуває все більш різноманітних форм та загрозливих масштабів. Терористичні акти найчастіше приносять масові людські жертви, спричиняють руйнування матеріальних і духовних цінностей, які в майбутньому не піддаються відновленню, сіють ворожнечу між державами, провокують війни, недовіру і ненависть між національними та соціальними групами. З квітня 2014 року на сході України а з 2022 року на всій території України проводиться широкомасштабне протистояння агресії рф із залученням сил та засобів багатьох суб’єктів боротьби з тероризмом, з використанням усього арсеналу військових методів і за ознаками фактично являє собою повноцінний локальний збройний конфлікт, обтяжений інформаційно-пропагандистськими маніпулятивними та гібридними технологіями.
Сучасний тероризм активно опановує мережеві технології та активно застосовує як ефективну зброю епохи мережевих війн, тому, на нашу думку, слід приділяти певну увагу моніторинговим технологіям отримання упереджувальної інформації про передумови соціальних конфліктів, що провокують тероризм та соціально-інформаційним заходам їх нейтралізації, активно використовуючи можливості мережевого інформаційного простору.
Якщо терористичну діяльність розглядати як різновид кризового явища соціального характеру, то технологія протидії має базуватися на застосуванні, насамперед, адекватних, що випливають з його інформаційної сутності, методів. Інформаційну протидію терористичній діяльності необхідно будувати на різних етапах її прояву, насамперед на етапі прихованої фази формування, віддаючи переваги заходам попереджувального характеру для забезпечення впливу на правосвідомість громадськості, представників окремих категорій або груп осіб, організацій, установ, підприємств та спеціальних служб іноземних держав з метою локалізації та нейтралізації негативних процесів, недопущення можливих небажаних наслідків, що можуть позначитися на рівні забезпечення національної безпеки, а також усунення причин і умов вчинення злочинів терористичної спрямованості.
Профілактика тероризму – сукупність соціальних процесів, спрямованих на мінімізацію теророгенності соціальних систем шляхом проведення відповідних попереджувально-профілактичних заходів соціального, правового, виховного та іншого характеру. Їх головною метою є нейтралізація або усунення причин і умов вчинення тероризму, формування цілеспрямованого попереджувального впливу на осіб (груп осіб, організацій, рухів тощо) з антигромадською поведінкою, як в їх власних інтересах, так і в інтересах суспільства, а також спрямовані на зниження ризику для осіб стати жертвами терористичних (злочинних) посягань. Підставами для здійснення заходів профілактики є наявність достатньої інформації, що свідчить про наміри проведення спеціальними службами іноземних держав, а також організаціями, окремими групами (категоріями) реальних або віртуальних співтовариств терористичної діяльності, або провокації соціального конфлікту (передумов до цього), спроб створити такий контекст, щоб суспільство нормально або навіть позитивно сприйняло використання терористичних або екстремістських заходів при проведенні радикальних соціальних змін, неконтрольований розвиток яких може негативно вплинути на стан захисту державної безпеки. При цьому, особливу увагу слід приділяти саме віртуальним спільнотам, як потенційно-теророгенним.
Здійснення інформаційного впливу в інтересах формування суспільної думки щодо засудження методів та ідеології тероризму, висвітлення спеціально підібраної інформації з метою нейтралізації теророгенності шляхом цільового інформаційного впливу на обраний об’єкт та контроль досягнення необхідного теророгенного ефекту може бути реалізовано за допомогою патріотично налаштованих активних користувачів соціальних мереж. Подібні віртуальні спільноти можуть бути задіяні і у попередженні чи мінімізації суспільного резонансу соціального конфлікту через висвітлення резонансних подій та формування відповідної громадської думки, зокрема, й щодо формування позитивного іміджу спеціальних служб, позиціонування стратегій боротьби з тероризмом та тактики проведення антитерористичних операцій.
Як логічно витікає з вищенаведеного, профілактика тероризму в країні потребує негайного подальшого удосконалення. Протистояння терористичним загрозам можливе лише в тому разі, якщо сучасна українська спільнота, а не тільки представники спеціальних служб, виробить в рамках системи стратегічних комунікацій адекватну відповідну стратегію, на тому ж рівні технологічних уявлень про процеси, на якому ведеться терористично-мережева війна. Неможливо вибудувати адекватної відповіді викликам терористів без опанування блогосфери та аналогічних соціально-інформаційних віртуальних просторів як сфери впливу більш тонких технологічних концептів з використанням інноваційних інформаційних та мережевих технологій. Варто визнати, що стратегія профілактики тероризму має бути вибудувана не на рівні звичайних технологій протидії злочинності, а на більш серйозному, парадигмальному рівні.
