A A A K K K
для людей із порушенням зору
Смирновська громада
Запорізька область, Пологівський район

100-річчя Генерального Секретаріату Української Центральної Ради

Дата: 22.06.2017 09:10
Кількість переглядів: 1231

Комітет Центральної ради на засіданні 15 червня 1917 року ухвалив організувати Генеральний секретаріат Української Центральної ради, який має завідувати справами внутрішніми, фінансовими, продовольчими, земельними, хліборобськими, міжнаціональними і іншими в межах України і виконувати всі постанови Центральної ради, які цих справ торкаються.

На цих же засіданнях було ухвалено призначити: головою Генерального секретаріату і генеральним секретарем внутрішніх справ – В.К. Винниченка, генеральним писарем – П. Христюка, генеральним секретарем фінансових справ – Х.А. Барановського, міжнаціональних справ – С.О. Єфремова, продовольчих – М.М. Стасюка, земельних – Б. Мартоса, військових – С.В. Петлюру і судових справ – В. Садовського. Створення Генерального секретаріату на чолі з В. Винниченком почалося одразу після оголошення I Уні- версалу. Уряд мав «завідувати справами внутрішніми, фінансовими, продовольчими, земельними, хліборобськими, міжнаціональними та іншими в межах України і виконувати всі постанови Центральної Ради, які цих справ торкаються». Постання уряду відкривало початок нового етапу визвольних змагань. 23 червня Комітет Центральної Ради вирішив «формувати орган під назвою Генерального секретаріату, не чекаючи початку нової сесії, бо тиждень між тим моментом і черговою сесією в нинішніх обставинах – великий проміжок (часу)». Уряд створено на засадах «коаліційного розпреділення між партіями». Рекомендувалося затвердити рішення Комітету і склад Генерального секретаріату, а його програму обговорити за кілька днів. Більшість лідерів національного руху прагнули реальної автономії України. Таке засвідчила й структура першого Генерального секретаріату. Він мав складатися з восьми відомств: внутрішніх справ (його очолював голова уряду), фінансів, міжнаціональних, військових, земельних, судових, харчових справ, освіти. «Декларація» Генерального секретаріату, проголошена 27 червня В.Винниченком, заявляла про створення виконавчої «влади цілком нової, сучасної, спертої на зовсім інші підвалини, ніж стара європейська і особливо дореволюційна російська. Важливими для розуміння місця, яке відводилося Генеральному секретаріату в українському державотворенні, є два положення Декларації. У першому визначалася закономірність його формування: «Самих національно-політичних домагань стало мало, час ставить вимоги ширші; народ хоче об’єднатись для задоволення і розв’язання всіх питань, які висуває йому і економічна, і соціальна обстановка. Утворення Генерального секретаріату було необхідним щаблем розвитку. Інститут Генерального секретаріату має охоплювати всі потреби українського народу». У другому положенні роз’яснювалося ставлення до Тимчасового уряду: «Тут нема ворожнечі до Петрограда, але є цілковита байдужість до його, бо українська демократія має свою власну владу, яку сама витворила і якій цілком довіряє». Урядова програма викладала концепцію побудови демократичної держави. Вона предметно розкривалася у директивах, адресованих кожному відомству. Програму діяльності першого українського уряду було обговорено на сесії Центральної Ради 20 червня – 1 липня 1917 р. Генеральному секретаріату висловлено повну довіру, його визнано «найвищим народоправним органом українського народу та його найвищою властю». Злагоджений початок роботи виконавчої та законодавчої влади створював можливості успішного державотворення. Але труднощі на цьому шляху виявилися надзвичайними. Розбудова українського уряду велася в боротьбі з військовим, поліційним і адміністративним апаратом «старої держави». Уряд не володів можливостями власного захисту, не мав «ніяких фінансових сил», відчував гострий брак управлінських кадрів. Оприлюднена В. Винниченком Декларація Генерального секретаріату, яку підтримала більшість членів ЦР, закладала перші підвалини для розбудови Української держави у XX ст. Вона стала основою для розмежування законодавчих і виконавчих функцій органів влади, була надзвичайно вдалим актом політичного тиску на Тимчасовий уряд.


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора