Микита Федорович Карацупа - легендарний радянський прикордонник.
Микита Федорович Карацупа народився 25 квітня 1910 р. в селі Олексіївка нині Більмацького району України в селянській родині.
В 1913 р. разом з матір’ю переїхав у Казахстан, жив у Атбасарі. В сім років залишився сиротою, виховувався в Щучинському дитячому будинку Кокчетавської області Казахстану.
В жовтні 1932 р. був призваний в прикордонні війська.
В 1933 р. закіцнчив Далекосхідну окружну школу молодшого начскладу службового собаківництва, в 1937 г. - курси підготовки начскладу при Центральній школі службового собаківництва прикордонної та внутрішньої охорони НКВД.
С 1933 р. Микита Карацупа служив провідником, потім інструктором службових собак на далекосхідній прикордонній заставі. З вересня 1937 р. - на командних посадах в штабі Гродековського прикордонного загону. З травня 1944 р. - Білоруського, з 1952 р. – в штабі Закавказького прикордонного округів.
В 1957-1961 рр. працював у Головному управлінні прикордонних військ СРСР, допомагав налагоджувати прикордонну службу у В’єтнамі.
За 20 років служби на кордоні Карацупа брав участь у 120 зіткненнях з ворогами, живими затримав 338 порушників кордону , знищив 129 шпигунів і диверсантів. Він прославився створенням своєї особливої школи виховання слідопитів і дресування собак.
В 1961 р. полковник Микита Карацупа бул звільнений у запас.
Указом Президіума Верховної Ради СРСР від 21 червня 1965 р. за зразкове виконання завдань керівництво по захисту Державного кордону СРСР і проявлені при цьому мужність та героїзм Микиті Карацупі було присвоєно звання Героя Радянського Союзу із врученням ордена Леніна і медалі "Золота Зірка".
Карацупа бул нагороджений двома орденами Червоного Прапора, орденом Червоної Зірки, медалями.
Останні роки Микита Карацупа жив у Москві, працював у Центральному музеї прикордонних військ. Він автор книги "Записки слідопита" про прикордонну службу.
Помер 18 листопада 1994 р. Похований на Троєкуровському кладовищі в Москві.
